Новий університетський наносупутник для освітнього, наукового та технологічного застосування PolyITAN-2, створений фахівцями НТУУ «КПІ» в рамках міжнародного проекту QB50, відправлений до Нідерландів для виконання завершального комплексу робіт.

Запуск місії QB-50 після численних переносів, запланований на 9 березня 2017 року американською ракетою-носієм Atlas-5, яка повинна буде доставити на МКС вантажний корабель Cygnus. PolyITAN-2 - наносупутник розміром 2U, має прямокутну форму і важить 1,9 кг.

19 червня виповнився рік з дня виведення на навколоземну орбіту першого українського наносупутника «PolyITAN-1»!

Цей космічний апарат формату «Сubesat» масою 1 кг і розмірами 10х10х10 сантиметрів створила група науковців, інженерів та студентів теплоенергетичного і радіотехнічного факультетів, факультету електроніки, а також Інституту телекомунікаційних систем НТУУ «КПІ» під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Рассамакіна. Для відстеження його польоту і проведення запланованих досліджень в університеті було створено центр керування польотом з необхідним випробувальним обладнанням.

19 червня 2014 року в 19:11:11 UTC з ШПУ № 13 майданчики № 370 пускової бази "Ясний" на території позиційного району "Домбровський" в Оренбурзькій області бойовими розрахунками РВСП на замовлення ЗАТ "Космотрас" виконаний пуск ракети-носія "Дніпро" (15А18 виробництва Дніпропетровського Південмаш, SS-18 «Сатана» за класифікацією НАТО). Пуск успішний.

Розробка і виготовлення

Супутник замислювався досить давно, хоча продуманого плану розробки як такого не було, можна сказати існувало бажання почати розробку супутника без офіційної підтримки космічного агентства України і присутності супутника на ранній стадії розробки в планах нашого Національного технічного університету України «КПІ». Бажання виникло не на рівному місці, у кафедри АЕС і інженерної теплофізики на теплоенергетичний факультет КПІ за спиною довга історія тісної співпраці з космічною галуззю. Так, для охолодження і термостабілізації електроніки на штучних супутниках «Січ» і «Океан», космічних зондах «Вега» і «Фобос», кількох німецьких і одному чеському супутниках використовувалися наші теплові труби. Але навіть силами факультету потягнути весь спектр робіт було неможливо, тому підшукувалися фахівці на інших факультетах - до розробки запрошувалися співробітники з ФЕА, ФЕЛ, РТФ, збиралася інформація, а також проводилися різні консультації на конференціях, так як це, все ж, перший супутник. Частина робіт, які можна було виконати під приводом профільних науково-дослідних пошуків факультету були пророблені наперед. Природно більшу частину надалі довелося переробляти, але досвід в такій справі зайвим не буває.